Монтаж кондиціонерів

Якісна, надійна і довговічна робота будь-якої системи безпосередньо залежить від правильного підбору її складових, а також їх якості і монтажу. Установка систем кондиціонування передбачає виконання певного алгоритму дій та інструкцій навченими і кваліфікованими фахівцями. У наш час на ринку України представлено ряд надійних і перевірених компаній, які займаються проектуванням, встановленням та обслуговуванням такого обладнання.

При монтажі кондиціонерів та їх систем використовується ряд інструментів і матеріалів, від якості яких залежить робота всієї системи в цілому. Нижче ми розглянемо основні етапи і матеріали, які необхідні для підключення найбільш поширених кондиціонерів, а саме спліт-систем.

Для початку треба правильно вибрати розташування блоків кондиціонера. При цьому необхідно дотримуватися певних правил. По-перше, зовнішній блок кріпиться на фасаді так, щоб його край зверху розташувався не вище рівня підвіконня. В приміщеннях на перших поверхах, блок кріпиться на висоті 3 метри від землі. По-друге, внутрішній блок необхідно максимально наблизити до вікна. Відстань між стельової плитою і верхнім краєм блоку повинна скласти від 5 до 10 см, відповідно, відстань між блоком кондиціонера і підлогою - 3 м. І ще дуже важливий момент – кондиціонер не встановлюють над ліжком, електроприладами і поруч з дверним прорізом. Не бажано також попадання прямих сонячних променів на внутрішній блок, так як це може погіршити його зовнішній вигляд.

Далі необхідно правильно підібрати матеріали та інструмент для установки кондиціонера. Для цього спочатку варто уточнити місця проходження і довжину електричного проводу, дренажної труби і труб для фреону. Труби для фреону використовуються тільки мідні.

До інструментів, необхідних для монтажу кондиціонерів відносяться: ударний дриль або перфоратор, набір вальцювальний, вакуумний насос, набори ключів та монтажних викруток, інструменти для обробки труб.

А підбір інсталяційних матеріалів, таких як, мідні труби (визначити потрібний діаметр), кріплення, кабелі (кількість жил і перетин), кронштейни (К1, К2, К3) залежить від точних характеристик конкретного приладу. До будь-якої моделі неодмінно додається схема установки кондиціонера, в якій наведено параметри, необхідні для складання і установки агрегату.

Параметри кондиціонера, які визначають вибір кріпильних і провідних матеріалів:

- потужність кондиціонера;

- вага внутрішнього і зовнішнього блоків;

- робочий тиск;

- діаметри мідних і дренажних трубок;

- перетин електричного кабелю;

- допустима довжина провідних систем;

- індивідуальні особливості конкретної моделі кондиціонера.

Після завершення підготовчих заходів можна приступати безпосередньо до монтажу.

Отже, спочатку потрібно прокласти міжблочні траси. Міжблочна траса – це так званий шлях, який пов'язує між собою обидва блоки кондиціонера за допомогою міжблокових комунікацій. До них відносяться:

- траса для електричного кабелю до внутрішнього блоку від джерела живлення, і потім до зовнішнього блоку від внутрішнього;

- траса для дренажних трубок від обох блоків. Найчастіше дренажні трубки виводять на вулицю. Щоб вода стікала по шлангу рівномірно і без затримок, дренажний шланг необхідно проводити під нахилом 3°;

- траса для мідних трубок між внутрішнім і зовнішнім блоками не потребує нахилу, але повинна мати теплоізоляцію для труб.

Перед початком буріння отвору для трас необхідно ретельно, використовуючи рівень, прикріпити до стіни пластину, на якій згодом буде закріплений кондиціонерний внутрішній блок. Біля неї в стіні буриться отвір, обов'язково наскрізний, діаметром близько 50 мм, через який пройде траса.

Для укладання комунікацій у стіни проводиться створення траси шляхом штроблення, а саму проводку одягають у гофрований шланг. Така укладка – досить трудомісткий процес, і до того ж погіршує доступ до комунікацій надалі. Більш краща поверхнева проводка з використанням кабельного каналу (коробу), який кріпиться до стіни і легко розпаковується при необхідності. Але і в даному випадку є свої недоліки, так як кабельні канали не завжди гармонують з дизайном приміщення і можуть не вписуватися в певний інтер'єр.

Після прокладки трас виконується свердління отвору в стіні для виведення комунікацій до зовнішнього блоку, а потім проводять установку блоків.

Установка внутрішнього блоку кондиціонера вимагає особливої ретельності. Попередньо до стіни кріпиться монтажна пластина. При виборі кріплень слід врахувати вагу блоку і міцність матеріалу стіни. Після надійної фіксації монтажної пластини на неї закріплюється і сам блок, причому таким чином, щоб зберегти доступ для підключення комунікацій. У більшості моделей кондиціонерів в інструкції вказується, що внутрішній блок повинен висіти під нахилом 5°. Якщо таких вказівок немає, то фахівці все ж радять створити нахил у 3°.

Зовнішній блок кріпиться до зовнішньої стіни будівлі на спеціальні кронштейни. Вибір кронштейна і кріпильних матеріалів повинен враховувати не тільки вагу блоку, але і його багаторазове збільшення при обмерзанні, а також значну вібрацію блоку під час його роботи і сильних поривів вітру, яку можна зменшити застосуванням анкерних болтів. Зовнішній блок повинен стояти строго горизонтально. Відстань від зовнішнього блоку до стіни має становити не менше 15-20 см. Також можна використовувати захисну сітку, що захищає зовнішній блок кондиціонера від механічних пошкоджень, атмосферних опадів і несанкціонованого доступу до обладнання, особливо якщо кондиціонер розташований у легкодоступних місцях. І ще дуже важливо простежити при установці, щоб доступ до комунікацій і приладів зовнішнього блоку завжди був вільним. Після установки обох блоків здійснюють підключення всіх провідних систем.

Кріплення міжблочної траси до внутрішнього блоку проводять наступним чином. Спочатку підключають електричні кабелі в строгій відповідності зі схемою. Електрична схема зазвичай присутня або на самих блоках, або в інструкції користувача. Мідні труби, по яких буде текти фреон, треба випрямити, обробити їх кінці, а потім надіти на них термоізолятор і зворотні гайки. З'єднання мідних труб для фреону повинно бути герметичним. Після цього дренажний шланг, мідні труби в теплоізоляції і електричні кабелі збираються і стягуються ізолюючою стрічкою. Для захисту від УФ-випромінювань та інших факторів навколишнього середовища їх обмотують спеціальною тефлоновою (вініловою) обмотувальною стрічкою.

В отвір, спочатку призначений для траси, пропускається одержаний джгут. Довжина міжблокової траси повинна становити від 3 до 10 м. Подовжена траса робить монтаж більш дорогим, а також значно знижує ефективність роботи спліт-системи.        Після підключення комунікацій із мідних труб вакуумним насосом відкачують повітря і наповнюють їх фреоном, перевіряючи герметичність манометричним колектором. Якщо протягом години немає значного зростання тиску, значить, контур герметичний і кондиціонер готовий до роботи. Якщо ж спостерігається підвищення тиску, треба шукати порушення герметичності, найпростіше це зробити, наносячи мильну піну на місця стиків. Після цього необхідно відкрити відповідні крани, щоб​​​​​​​ фреон ​​​​​​​пройшов у завакуумовану систему. Після перевірки роботи приладу у всіх режимах можна закладати зовнішній отвір та закривати комунікації.

Також хочемо звернути увагу, що для максимально ефективної роботи кондиціонерів необхідний не тільки їх правильний монтаж кваліфікованими фахівцями, але й дотримання правил їх експлуатації, а також подальше сервісне обслуговування, яке рекомендується проводити 2 рази на рік: перед початком активної експлуатації та після неї, тобто навесні та восени. При сервісному обслуговуванні здійснюється стандартний перелік робіт (діагностика, чищення, перевірка тощо). Очищення зовнішніх блоків кондиціонерів здійснюється за допомогою спеціальних очисників, ттакож проводиться дезінфекція внутрішнього блоку з використанням дезінфекторів.